Шановна вчителька, від імені всіх батьків нашого класу дякуємо вам за ваше працьовитість, за ваш оптимізм, за ваш творчий підхід до проведення уроків. Ви завжди з посмішкою зустрічаєте кожної дитини, знаєте, як знайти ключик до кожного малюка, як зацікавити його навчальним матеріалом. Окреме спасибі за ваше терпіння і професіоналізм. Бажаємо вам успіхів, процвітання, хорошої зарплати, вірних друзів та світу в родині!
Перший вчитель, перший дзвінок, перший урок … Все це було так давно. Сьогодні ми стоїмо на порозі школи і говоримо не тільки «до побачення», а й «спасибі». Від імені всіх випускників дякуємо весь педагогічний колектив школи за ті знання, вміння, навички, яким ви нас навчили. Ви не просто вчили нас, а відкривали свої душі і серця, ділилися цінних життєвим досвідом з нами. Ви – наші друзі, наставники, приклади для наслідування. Завжди залишайтеся бадьорими, активними, здоровими!
Завдяки кому ми залишаємо школу сильними, швидкими, спритними? Звичайно ж, це заслуга нашого шановного вчителя фізкультури. Ви завжди вірили в нас і підтримували. Спасибі вам за те, що навчили бігати крос, стрибати в довжину з місця та з розбігу, віджиматися, підтягуватися, стрибати на скакалці. Бажаємо вам відмінного здоров’я і невичерпного оптимізму в роботі!
Дякую Вам за добрі серця, чуттєві душі. За наполегливу боротьбу проти незнання і нерозуміння, за оптимізм і непохитну віру в нас.
Дорогий вчитель! Дякую за Вашу працю, за любов до своєї професії, за доброту і розуміння. Для нас Ви не просто вчитель – Ви наставник, а це так рідко можна зустріти в житті.
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!